В рядах майданутых разброд и уныние:
"Апатія і відчуття безсилля. Бажання звільнитись, втекти, забити, емігрувати, відсторонитись...
Звільнитись з лав ЗСУ, МВС, СБУ... І звільняються, і будуть звільнятись...
Вийти з цього безкінечного добробатства, волонтерства і громадського активізму...
Закінчити з цим, бо нічого не змінюється, бо вони сильніші.
Вони це інтриги, гроші, рєшалово, інтереси, бізнес на крові, чинопочітатєльство, тупізм і кумовство, зв'язки, влада, совок в головах...
Жити не для того, щоб битись головою об стіну, а для того щоб жити.
Ось, що я бачу у багатьох своїх знайомих, у тих з ким останнім часом спілкуюсь. У десятках і сотнях світлих і чистих очей, яким віриш. І цих очей якось більшає щомісяця. З апатією і безсиллям очей.
Хтось про це каже вголос. У когось читається поміж рядків. Хтось не скаже ніколи, але здасться або уже здався.
Когось засосе і переламає система.
І два роки ніби впусту..."
Роман Синицын
"Апатія і відчуття безсилля. Бажання звільнитись, втекти, забити, емігрувати, відсторонитись...
Звільнитись з лав ЗСУ, МВС, СБУ... І звільняються, і будуть звільнятись...
Вийти з цього безкінечного добробатства, волонтерства і громадського активізму...
Закінчити з цим, бо нічого не змінюється, бо вони сильніші.
Вони це інтриги, гроші, рєшалово, інтереси, бізнес на крові, чинопочітатєльство, тупізм і кумовство, зв'язки, влада, совок в головах...
Жити не для того, щоб битись головою об стіну, а для того щоб жити.
Ось, що я бачу у багатьох своїх знайомих, у тих з ким останнім часом спілкуюсь. У десятках і сотнях світлих і чистих очей, яким віриш. І цих очей якось більшає щомісяця. З апатією і безсиллям очей.
Хтось про це каже вголос. У когось читається поміж рядків. Хтось не скаже ніколи, але здасться або уже здався.
Когось засосе і переламає система.
І два роки ніби впусту..."
Роман Синицын
Комментариев нет:
Отправить комментарий
Примечание. Отправлять комментарии могут только участники этого блога.